Процвітання власників статусу
Процвітання власників статусу призводить до економічного зростання
Інформація про проєкт
| Статус | Тривалість | Фінансування | Керівник проєкту та головний дослідник | Функція проекту |
|---|---|---|---|---|
| Починаючи з січня 2025 року | 1 вересня січень 2025 р. до червня 2025 р. | ще не остаточно узгоджено! | Саїд Ель Амрауї | 4-й тиждень 2024 року |
Мета проекту
Дослідження: Добробут власників статусу
Формула 4W: Ласкаво просимо, Керівництво, Благополуччя та Процвітання
Згідно з новою системою інтеграції, яка набирає чинності 1 січня 2022 року, муніципалітети відіграватимуть більшу роль у підтримці біженців чоловічої та жіночої статі. Значна частина цих жінок приїжджає до Нідерландів для возз'єднання сім'ї з партнером, який раніше втік до Нідерландів. Згідно з новою системою, ті, хто оселяється в Нідерландах для возз'єднання сім'ї, також матимуть право на участь у повній програмі інтеграції. Очікується, що кількість жінок-біженок, які отримують підтримку від державних фахівців, значно зросте. Попередні дослідження (Dagevos et al., 2018) чітко показують, що участь жінок у трудовій діяльності дуже важко досягти порівняно з чоловіками. Участь у ринку праці не лише сприяє економічній незалежності, але й прискорює процес соціальної та емоційної інтеграції в Нідерландах, що, у свою чергу, має позитивні наслідки для особистісного розвитку, (психічного) здоров'я, загального благополуччя та процвітання біженців (De Bell, 2020). Жінки-біженки аж ніяк не є однорідною групою, і часто бракує розуміння конкретних ситуацій цієї групи (Статистика Нідерландів, 2018) та того, як державні фахівці можуть пов’язати це з тим, щоб визначити мотивацію, сильні сторони та сприйняті перешкоди для жінок. Небажання державних фахівців діяти також відіграє в цьому певну роль.
Хоча трудова етика є високою, жінки-біженки, на відміну від чоловіків-біженців, часто не мають чіткої трудової ідентичності. У країнах походження жінок-біженок жінки рідше працевлаштовуються. Як наслідок, багато жінок-біженок не мають чіткого уявлення про свої можливості, бажання та права на голландському ринку праці (Verloove & de Vries, 2020). Крім того, жінки-біженки часто мають мало або взагалі не мають освіти та (оплачуваного) досвіду роботи у своїй рідній країні, на який можна було б спиратися. Оскільки ці жінки лише нещодавно прибули до Нідерландів, вони мало або взагалі не розмовляють голландською мовою та не мають соціальної мережі (Stavenuiter et al., 2020), яка могла б бути важливою для формування уявлення про голландський ринок праці або для пошуку роботи.






